Iрина Вишеславська народилась у Києві в родині поета Леоніда Вишеславського та філолога і поета Агнеси Балтага.
Навчалась у Київській художній школі ім. Т. Г. Шевченко (викладач В.А. Денісов), в Інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна при Академії Мистецтв у Ленінграді (Санкт Петербург), керівник Сегал, та у Київському Художньому інституті, керівник В. Забашта.
З 1967 року приймала активну участь у художньому житті Києва та України, але довгі роки переслідувалася офіційними закладами за, начебто, західні впливи у живопису. Тільки у 1975, після присудження мисткині премії на Всесоюзному конкурсі портрета, її, нарешті, прийняли до Спілки Художників. У 1984 році влаштувала свою першу персональну виставку у престижному залі Будинку Художників на Кримський набережній у Москві. З 1998 року поділяє свій час між життям у рідному Києві та Францією. Мала багато персональних та брала участь у колективних виставках у музеях та галереях міст України, Франції, Канади.
Серед творчих вподобань – жанрові картини та портрети. Проте, незалежно від зображуваного, головним у творчості І. Вишеславської є ем патія до побаченого. Ця риса дозволяє їй постійно зберігати свіжий і непередбачуваний погляд на світ та надає майстерності інтуїтивно-експериментальний характер. Глядач непомітно для самого себе опиняється охопленим образністю її потужного та водночас витонченого живопису. Малюнки місткині містять ще одну важливу рису – точна адресність в часі. Зроблені на кшталт щоденника вони передають атмосферу минулих років і самі стають документами часу.
Творчість І. Вишеславської належить одночасно до українського і французького мистецтва та існує як прояв авторського стилю, індивідуального пошуку й надбання, вільного від модних і швидкоплинних змін сьогодення.
Г. Вишеславський
