Подорож до світу орнаментів
Галерея АРТ 14 представляє виставку графічних творів, ескізів до монументальних робіт і рідкісних світлин Григорія Овксентійовича Довженка. Експозиція готувалася до ювілейної дати – 120 річчя з дня народження майстра. Вона продовжує цикл презентацій в АРТ 14 класичної спадщини сучасного мистецтва України. Серед попередніх виставок цього циклу глядачі мали змогу ознайомитися з творчим доробком Олександра Шульдиженка-Стахова, Яна Раухвергера, Самуїла Аккермана, Олега Лишеги.
Творчість Григорія Довженка відома серед фахівців і шанувальників монументального мистецтва. Завдяки таланту і власній наполегливості Г. Довженко здобув художню освіту у найкращих тогочасних майстрів. На початку свого творчого злету він увійшов до кола митців-монументалістів, які працювали разом з М. Бойчуком, в якості художника створював фільми з І. Кавалерідзе. У 1928 році Довженко спільно з М. Рокицьким, О. Бізюковим, М. Мізіним, та ін.. (під керівництвом М. Бойчука) розробляли і втілювали монументальні розписи Селянського санаторію ім. ВУЦВК у Хаджибейському лимані під Одесою, які згодом увійшли чи не до кожного підручника по історії українського мистецтва. До цього періоду належить більшість станкових тематичних картин художника, які були присвячені соціально-політичному життю селянства «Куркульське гніздо» (1934), «Кожному колгоспнику по корові» (1935) та ін. Довженко поділяв ідеї Бели Уїтса що до важливості зближення мистецтва і побуту, а також значної ролі художніх творів у розбудові нових соціальних відносин через вплив візуальних образів на свідомість глядачів. Його, як і більшість колег-бойчукістів, тішило насичення класичних композиційних рішень в дусі Відродження деталями з сучасного повсякденного життя людей, реаліями революційної боротьби.
У 1937 році під загрозою арешту і репресій Г. Довженко полишає жанр тематичної картини. Він здійснює поступовий перехід (через нетривалий період роботи над плакатами і ескізами до діорам) до іншого виду мистецтва – вирушає до багаторічної подорожі світом монументальної орнаментики.
Цей світ, в основі своїй, тісно пов’язаний з народними традиціями і глибинними уявами людства про світобудову і місце в ній людини. Деталі орнаментів, особливо традиційних, насичені образами життя та смерті, солярними і обрядовими символами. Ця аскетична і абстрагована мова дозволяла художнику висловлюватися відверто, як і раніше, стосовно історичного життя народу, проте тепер до його композицій залучені символи глибинних кодів Буття. Наприклад, в орнаментах Довженка мотиви «Світового Древа», «Хреста» і квітучих рослин (як образів щедрот Життя), часто взаємодіють із зображеннями сучасної техніки чи знаряддями праці. Разом з тим, мову орнаментальних символів влада розуміла тільки поверхово, що дозволяло художнику залишатись у відносній безпеці. В цей період творчості художник також досліджував проблематику синтезу мистецтв, тобто гармонійного поєднання архітектури скульптури і монументального живопису.
У другій половині 1950-х років Г. Довженко проектував і здійснював художнє оформлення багатьох громадських споруд. Наприклад, будинок культури ім. Франка у Донецьку (1955); будинок культури «Харчовик» у Києві (1956) – де особливо виразним є орнаментальне оздоблення театрального залу; будинок культури в с. Драбинці Черкаської обл. (1956); музично-драматичний театр в Рівно (1960). Кожного разу Г. Довженко знаходив нові нюанси художнього оформлення, які враховували конкретну архітектурну ситуацію, підтримували зв’язок з місцевою традицією. Одночасно художник брав участь у розробці інтер’єрів центральних станцій київського метро: Університет, Вокзальна, Арсенальна.
У 1960-х роках, коли часи тотальних репресій минули, для художника почався новий, третій період творчості. Він зміг знову звернутися до тематичних композицій, збагатити їх символікою фольклору і історичних знань. Прикладом такої роботи була величезна мозаїка фасаду кінотеатру «Ровесник» у Києві (1971). В ній Довженко звернувся, як і в орнаменті, до глибинних народних символів, проте тепер вони були втілені в постаті пів-легендарних Кия, Щека, Хорива й Либіді.
Під час довгої творчої «подорожі» до світу орнаментів Довженко втілив сотні задумів. Можна тільки дивуватися працездатності автора. Це, переважно, орнаменти які прикрашають понад 200 фасадів будинків у м. Нова Каховка, виконані протягом 1952 – 1955 років після активної забудови міста. Лише мала частка з цього грандіозного доробку представлена в нинішній експозиції (фотограф натурних світлин – С. Войток, обробка В. Гладкова).
Сама практика прикрашення фасадів була поширеною до середини 1950-х років, проте Г. Довженко, як зазначає у своєму ґрунтовному дослідженні Ганна Тернавська, пішов власним шляхом не тиражування орнаменту методом формовки і відливу, а створював на місці неповторні композиції шляхом різьблення орнаментів власноруч по вологому тинку авторської рецептури. Ця метода йшла всупереч поширеній стандартизації, але відповідала ідеалам художників-монументалістів 1920-х років – наближенню справжнього авторського мистецтва до повсякденного життя суспільства. Орнаменти основних об’єктів у м. Каховка – Палац культури, Новокаховський виконком, Літній кінотеатр (загалом 50 композицій на різних будівлях) виконані саме різьбленням.
В тематиці орнаментів автор враховував і призначення споруд. Наприклад, на дитсадку можна побачити улюблених дітьми звірів; на фасаді Палацу культури – зображення дубу та калини; на будинку «Дніпробуду» навіть греблю-шлюз-ворота. Таким чином, орнаменти які розробляв Довженко можна вважати тематичними, такими, що здійснюють перегук часів від стародавніх символів до сучасних реалій.
В наш час орнаменти м. Нова Каховка були знову віднайдені і майже врятовані від забуття завдяки зусиллям Тетяни Євсеєвої. Останні декілька років цей мистецький скарб почали реставрувати і додали до туристичних маршрутів Нової Каховки, що свідчить про початок широкої і давно жданої популяризації унікальної творчої спадщини Майстра.
Твори Г. Довженка – численні ескізи, станкова графіка і фрески дбайливо зберігаються рідними художника. Частина з цих творів надана для виставки його онукою Клавдією Довженко, яка виступила ініціатором підготовки цієї ювілейної експозиції.
Гліб Вишеславський
Виставка присвячена мистецтву мого діда, Заслуженого художника України Григорія Довженка. Експозиція охоплює період його творчої діяльності 50-60х років минулого століття. Як відомо, в українському мистецтві тих часів панував тотальний соціалістичний реалізм. Не маючи змоги у повній мірі продовжувати справу бойчукістів у фігуративному мистецтві, художник свідомо обирає орнамент. Можна сказати, що це була своєрідна творча «еміграція», втеча від комуністичної ідеології у світ декоративного мистецтва. Та, не дивлячись на обмеженість виразних засобів, на мій погляд, автору вдалося не тільки сказати своє творче слово, а й виразити через орнамент мрії та уявлення нашого народу, його самобутність. Для мене цей період – одна з найбільш яскравих сторінок мистецтва художника. Окремо хочу висловити подяку галереї «ART 14» та особисто Катерині Борисенко за творчу співпрацю та надану можливість познайомити глядачів з творчістю Г. Довженка.
Клавдія Довженко, онука
