Фрагмент. Сергій Звягінцев. 30.11-27.01.2019

Сергій Звягінцев. Фрагмент

Творчість Сергія Звягінцева дивує своєю мовою, щирістю відчуттів, глибиною закладених ідей. Все це відчуває глядач. Але на яких саме ідеях базується той чи інший твір? На це відповісти нелегко. Мої асоціації поспіль виштовхували на геть різні філософські вчення, релігійні доктрини, та художні традиції. Як виявилося після бесіди з автором, саме такою і була його творча воля – надати глядачу максимальний простір для власних роздумів, не нав’язувати свою концепцію, сформувати за допомогою твору, його «атмосфери», річище відчуттів і асоціацій по якому зможе вирушити у захоплюючу подорож сам глядач. Мовою сучасних дефініцій – у творах присутній певний елемент інтерактивності, залучення глядача до співтворчості.

Але перш за все – здивування від матеріалів з яких зроблена більшість композицій. В них є неспокій – не живопис і не реді-мейд – перехідний стан, який змушує прокинутися і, що б збагнути побачене, увімкнути знання, відчуття, інтуїцію. Словами автора: «Я бажаю зробити так, що б людина, яка зупиниться навпроти мого твору, сама стала співучасником процесу творіння, знаходила на полотні свій сюжет, свою історію, свій образ».

Експозиція в галереї АРТ 14 складається з декількох серій. Це «Фрагменти», «Черепиця», «Приховано». Кожна серія, як вже згадувалося, містить власну «атмосферу», що формує глядацькі почуття і думки.

 «Фрагменти» присвячені тому, як людина може сприймати співіснування всезагального і одиничного у всіх вимірах почуттів та ідей; свою персональність і зовнішню безмежність. Як пише автор: «я відчував себе найменшою порошинкою біля живої і нескінченно великої форми, яка лякала і, одночасно, приваблювала. І, за мить, я ставав цією нескінченністю, збільшувався до неосяжних розмірів».

«Черепиця» – об’єкти, які розмовляють з глядачем про час, його космічну безмежність, що всмокталася до глини черепиці, і про короткий людський час, який оберігала ця черепиця. Цитуючи автора: «люди жили в цьому будинку, народжувалися, вмирали, любили, сварилися, мирилися. Дах над їх головою був незмінним протягом плину ранку і вечора, зміни місяців, років, зміни погоди – дощів і сонця. Зорі теж закарбувалися на цьому даху».

«Приховано». Твори цієї серії надають глядачу можливість відчути навкруги і у собі ту ледь існуючу межу, яка відділяє внутрішнє і зовнішнє, власне «Я» і публічний його прояв, «відкрите і приховане», що для автора розгалужується як «сильно – слабо, добре – погано, художник – глядач,   життя – смерть». В якомусь сенсі це візуалізація сприйняття ідеї опредмечення – розпредмечення. Автор підсилює свій образ далеким спогадом: «Навпроти стояв двоповерховий будинок … На вікнах фіранки були як двері, крізь них можна було пройти думкою і уявити, як там живуть, що говорять… Чомусь завжди уявлялося, що там дуже затишно, світить велика жовта лампа».

Твори Сергія Звягінцева поліголосні і полісемантичні. Глядач не втомлюється їх роздивлятися, знаходячи все нові й нові асоціації на перетинах численних символів. Це захоплює.

Гліб Вишеславський

47379551_1159320004235872_4482275428278468608_o_DSF4113-HDR _DSF3992_DSF4001 (1)№7. Звягінцев Сергій, Приховане-2, 2018, папір_олівець, 13.5х9 см Скрытое-1, 13.5х9 см, карандаш_бумага, 2018_DSF4049_DSF4058_DSF3903_DSF3925№5. Звягінцев Сергій, Фрагмент-5, 2018, полотно_олія, 210х200 см