Новий проект автора, який було створено останніми роками, після тривалої перерви у творчості.
Творчість М. Французова розпочиналася у 1970 – 1980-х роках, як антитеза пізнього соцреалізму та ідеологічної регуляції мистецтвом з боку держави і разом з доробком Олексія Іутіна і Іллі Левіна належить до найбільш видатних явищ неофіційного фотомистецтва Львова. Разом з тим, М. Французов є одним з найцікавіших сучасних фотографів України.
В середині 1980-х на сторінках «Советское фото» з’явилася публікація з декількох фотографій викинутих речей. Білі металеві медичні шафи з розбитими скляними полицями на тлі темного осіннього пейзажу. Чарівний настрій легкого смутку, поетичності, самотності сполучався з вишуканим смаком і майстерністю автора. Саме це сполучення художнього самку і особливого настрою поетичної споглядальності надзвичайно цінувалося в кінці 1970-х – початку 1980-х у середовищі художників неофіційного мистецтва, особливо того явища, яке згодом мистецтвознавці назвуть «тихим живописом» (Г. Григор’єва, З. Лєрман, Я. Левич, І. Макарова-Вишеславська, Є. Волобуєв, В. Ласкаржевський та ін). Отже, фотографії згаданої публікації суттєво відрізнялися від усіх інших у цьому часописі, присвяченому, зазвичай бадьорим темам колективного будівництва соціалізму.
Значно пізніше, вже у 1990-х завдяки виставці у львівській галереї «Децима» глядачам стали відомі інші напрямки творчості М. Французова. Умовно його можна було б назвати метафізичним. В ньому було підсилено елемент таємничості, драматичності, неспокою. З простих речей – портретів, елементів архітектури, фрагментів – визирала таємниця якогось світового масштабу. І вже не «тихий живопис» асоціювався з творчістю М. Французова, а художня течія «Нова українська хвиля» – динамічне явище кінця 1980-х – початку 1990-х років, яке заклало основи сучасного українського мистецтва. Внутрішній стан душі, унікальний для автора, але зрозумілий глядачу через емпатію перебував, як і раніше, в основі творчості автора, але замість тихої споглядальності тепер переважав драматизм.
Для такого чутливого художника, як М. Французов технічні питання не могли залишатися другорядними. Перехід з аналогової плівки до цифрової фотографії значно вплинув на його естетику. Основні принципи творчості збереглися, але зараз, у новій серії «Indigoterra» автор експериментує з активним кольором, підкреслюючи контраст між природнім і штучним, вказуючи глядачу на вторгнення у довкілля техногенних стихій. Це не просто «пластиковий, хімічний» колір, це розкриття автором того, що ми всі існуємо серед еклектичної суміші ідей, де до природнього і давно знайомого наш час додав новий і зовсім не людський вимір. А саме гібридні ідеології, екологічні тривоги, поширення свідомості «кліпінгу» та уривчастих повідомлень з Інтернету та соціальних мереж.
Як і раніше, автор вдало сполучає актуальні тенденції і проблематику сучасного мистецтва з розвитком власних естетичних уподобань, завдяки чому глядачі, як завжди, як і з часів першої публікації 1980-х, можуть впізнати творчу манеру Михайла Французова.
Гліб Вишеславський
