“Працювати, подорожувати, жити і знов працювати.”
Галерея ART 14 відкриває виставковий сезон 2017 – 2018 експозицією відомої художниці Анель Толкачової (Київ, Україна; Лінн, США). Автор належить до київської родини художників. Її батько – Зіновій Толкачов (1903 – 1977) у 1919-1920 вчився у Вільних художніх майстернях (Москва), а у 1927 – 1930 у Київському художньому інституті – тобто перебував у самому центрі важливіших художніх подій ХХ століття. Він особисто знав П. Кончаловського, О. Осьмеркіна, Ф. Кричевського, М. Бойчука, товаришував з Миколою Рокицьким. По ІІ Світовій війні став одним з найвидатніших графіків України. Брат Анель – Ілля Толкачов (1944 – 2007) відомий художник – графік, живописець і монументаліст. Вчився у РХСШ (Республіканська Художня Середня Школа, зараз ДХСШ – Державна Художня Середня Школа), випускник (1971) монументальної майстерні Київського Державного Художнього Інституту (зараз Академія Мистецтв України). Його педагогами з фаху були такі визначні українські митці, як В. Костецький, І. Штільман і Т. Яблонська. Його монументальні роботи можна бачити в Академії сільського господарства, в Інституті кібернетики, в Музеї медицини, в Музеї педагогіки. Толкачови жили в Києві ї їхня квартира була гостинно відкрита для художників, письменників, композиторів, музикантів. Згадані вище славетні імена Анель Толкачова чула з дитинства, а багатьох класиків українського мистецтва знала особисто, що не могло не вплинути на її творчу особистість. Вже у художній школі та інституті її роботи свідчать про надзвичайну художню культуру, майстерність та творчу експресію . Після закінчення Київського Державного Художнього Інституту працювала над циклами ілюстрацій до літератури, брала участь у виставках. Її твори виконані у техніках офорту, літографії, малюнку на папері і живопису на полотні. Виставка у галереї ART 14 представляє тільки маленьку частку її творчості.
«Працювати, подорожувати, жити і знов працювати» – гасло, яке Анель Толкачова написала на сторінці свого FB (Анел Шиелд). Подвійне «працювати» тут перемагає не тільки «подорожувати», а навіть «жити»! Я певен, що так міг написати тільки той художник, чия творчість невимушено та природно продовжує повсякденне життя, інколи навіть замінюючи його. Той художник, який живе творчістю і радіє творчій праці.
Дійсно, пейзажі Анель Толкачової завжди емоційно «прожиті» автором. Вони ілюструють її думки та настрій. Це образи зовнішнього світу, які, завдяки авторській манері виконання, стали символами її внутрішнього стану, фактично «внутрішніми автопортретами». Вдивляючись у «Портрети знайомих», переважно художників, ми бачимо не тільки характерну зовнішність, а й (о диво!) розмову автора з ними. Через це глядач відчуває деякий сором, ніби підслуховує чужу інтимну бесіду.
Цикл літографій, які можна умовно назвати «Композиції з життя художників», якнайкраще передають глядачу не тільки авторське світобачення – оптимістичне, експресивне і романтичне – але й свідчать про особливу атмосферу, що існувала серед багатьох художників-нонконформістів 1970 – 1980-х років, атмосферу дещо герметичного середовища, субкультури, члени якого жили ідеалами творчості і мистецтва, постійною роботою над втіленням задумів, часто непрактично плутаючи потреби повсякденного життя і поклик ідеального світу мрій.
Твори Анель Толкачової – чудова можливість для глядачів доторкнутись до атмосфери живої традиції української художньої культури, що не переривалась з 1920-х років, незважаючи на страшні катаклізми ХХ сторіччя, традиції яка подовжує свій творчий розвиток у діалозі з сучасністю.
Гліб Вишеславський.
