Галерея Арт 14 презентує виставку Олени Кудінової «Post Scriptum»
Олена Кудінова (1958, Мурманськ – 2017, Київ) художник-графік, дизайнер інтер’єрів, створювала станкові картини, працювала, переважно, у Харкові.
Початок творчого шляху О. Кудінової припав на визначний історичний період – розпад СРСР, Перебудову, та перші роки незалежності України. У мистецтві, в ті часи, відповідно, теж відбувалися бурхливі зміни. Блискавично змінювалися вподобання спільноти художників і глядачів, з’являлися потужні впливи Західного мистецтва, відкривалися зачинені раніше авангардні і модерні скарби минулого. Багато хто з молодих художників голосно заявив про себе серед нових обставин життя. У Києві, Львові, Одесі, Харкові, Івано-Франківську, Запоріжжі, Ужгороді відкривалися сміливі виставки, складалися нові співдружності серед митців (художників, літераторів, музикантів, режисерів), які поєднують зараз назвою «Нова хвиля українського мистецтва» (1987 – 1994/95).
Живопис і графіка молодих художників Харкова кінця 1980-х відрізнялися від творів їхніх колег з Києва, Одеси чи Львова. В них була рішучість відмови від академічного стилю, історизму, неокласики, пошук нової мови образотворчості через позичання елементів дизайну, сценографії чи фотомистецтва. Бадьорість, енергія і незвичність стилістики відчувалися в більшості їхніх творів. Наприклад, замість улюбленого у Києві трансавангарду чи львівського сецессіону їх приваблював конструктивізм 1920-х.
Проте, геть не всі митці змогли втриматися на художній сцені, знайти, а потім зберегти свої власні теми і стиль. Серед цих небагатьох, своє достойне місце займає ім’я і творчість О. Кудінової.
Перші враження від споглядання творів мисткині – це глибина емоційної насиченості, яка скеровує наші відчуття до спокійних роздумів, як от у серії «Щоденники» (2007), чи навпаки, дивує і турбує потужною експресією – «Будинок» (2004), «Гра» (1997), «Чужа земля» (1989), «Будинок у моря» (1989). Колажний принцип побудови композиції та серійність дозволяє художниці поєднувати в кожному творі роздуми і почуття, ба більше, через точне відтворення внутрішнього стану розмовляти з глядачем про речі абстраговані та концептуальні, до прикладу, «Кут зору» (1997), «Судження» (2004), «Викривлення» (1999) та ін.
Роздивляючись твори і читаючи підписи, глядач може переконатися, що їхні назви й тематика стосуються, переважно, двох різних категорій: місця й часу. От назви місця: «Дорога на південь», «Прогулянка по місту», «Чужа земля», «Будинок у моря». З часом пов’язані такі твори як «P. S.» (тобто Post Scriptum), «Продовження свята», «Кінець дня», «Історія», «Переміщення», «Щоденник». Проте, обидві, такі різні за суттю категорії буття, в інтерпретації О. Кудінової не потребують зміни авторської художньої мови. Це виглядає природньо, бо авторка надає їх через плин власного суб’єктивного сприйняття і, тим самим, власне, продовжує дискурс закладений в філософії екзистенціалізму.
Інколи твори О. Кудінової схожі на абстракції, в них знайомий всім предметний світ надано без зайвої деталізації. Перевага віддана почуттям та ідеям, а в деяких серіях, до прикладу «Щоденник», присутня оповідальність. Ця поетика близька до ранішніх абстракцій Кандинського, проте, звісно, протилежна безпредметному мистецтву (Gegenstandslose Kunst), як от супрематизм, орфізм та ін.
Цією виставкою галерея Арт 14 не тільки вшановує пам’ять талановитої мисткині, і чудової людини, якою була Олена Кудінова, але й підкреслює що буття творчого доробку художниці продовжується, на що й натякає назва експозиції: «Post Scriptum» (Після написаного).
Г. Вишеславський
‘
