Олена Звягінцева «Буденне і просте» 17.12. 2021 – 26. 01. 2022

Експозицію «Буденне і просте» складають роботи О. Звягінцевої
останніх двох років. Представлено багато живописних та графічних творів,
вперше виставлена скульптура, яка гармонійно доповнює станкові роботи.
Але, як сприймати саму назву виставки? Особливо в наш час, коли всі,
перепрошую, майже всі, не хочуть бачити й чути буденність, радіють коли
можна затулити очі екраном смартфону, а вуха навушниками. Шукають
незвичне й особливе та поспішають, як мовить реклама, «жити на яскравій
стороні».
Роботи О. Звягінцевої підказують: для неї буденне і просте стало тією
самою «яскравою стороною» життя, до якої так наполегливо і так
безрезультатно прямує більшість. Але, не «десь там», у мріях, а тут і зараз.
Художниця демонструє нам перетворення буденного і простого на яскраве,
незвичне й багатовимірне. Чарівне. Для когось це магія, чаклунство. А для
О. Звягінцевої це творчість та любов до рідних і близьких. Турбота про онуку
Зою.
Творчість і любов перетворила село Решуцьк, у якому художниця
працює більшу частину часу, на Світлий, майже Райський Сад, де ростуть
Дерева, існують отари Кіз, а Дерева височіють над Річкою Горинь. І все
оповите родинною Любов‘ю. Там час буденності перетворився на «насолоду
споглядання простих щоденних ритуалів» (тут, і далі у лапках, цитати з
нотаток художниці).
За словами О. Звягінцевої це сталося не одразу та потребувало зусиль,
бо «чи можна творити в оточенні повсякдення?». Її досвід та приклад
доводить, що можна. Чарівна сила творчості-любові створила з пересічності
оригінальність, а з буденності — низьку щасливих миттєвостей: «догляд за
онукою відтоді додано до споглядання за простими, щоденними ритуалами
життя, природи, сім‘ї, людей, тварин».От на одному з творів сім‘я сидить за обіднім столом. За словами
авторки, для неї найважливішим було зобразити всіх разом, і свою
присутність вона теж позначила тарілкою на першому плані картини. На
наступній «Темні вівці» — враження від прогулянки з онукою до ріки —
чудова енкаустика на полотні. Ще на одній — онука радіє ранковому сонцю:
«наші собаки потягуються і розминаються на сонці. А Зоя вже підійшла до
дверей і трохи затримавшись прочиняє її зі словами:« Бабусю, виходь!» І
починається новий літній день». Починається таємниця чарівного часу:
«споглядання простого і повсякденного я трансформую на папір, полотно,
картон.«…» Інколи я думаю, що в статусі бабусі я стала більше художником,
ніж раніше».
У творчості О. Звягінцевої специфіка стилю малювання перебуває у
гармонійному зв‘язку зі змістом. Ця ознака впливає на сміливість і
неочікуваність художніх рішень та обраних технік. Але саме такі засоби,
якими б дивними вони не здавалися глядачу, якнайкраще відповідають
концепції творів.
Відтворення плину миттєвостей є як фіксацією, так і участю в русі
часу. Збереженням і створенням того, що варто зберегти. Це вимагає
швидкості співмірної подіям. Фіксується тільки головне, те, що складає
сутність моменту. Секунди щастя стають візуальним щоденником. І вже
«потім, в студії я переношу ці роботи на полотно чи картон». Великі
«студійні» картини повторюють особливості швидкого малювання
альбомних аркушів, впливають на їхню естетику, що забезпечує щойно
згадану несподіваність.
Картини О. Звягінцевої несхожі з більшістю живописних полотен
інших авторів. Глядач не знайде жодних атмосферних явищ, як от тумани чи
світанки, ніяких напів-настроїв, напів-почуттів. І через це, живопис та
графіка О. Звягінцевої виглядають «скульптурно», навіть «монументально».
Там теж емоції передаються через конструкцію ліній та широких площин.В цьому контексті цілком очікуваним є звернення авторки у 2020 році
до скульптури, до об’єму, який продовжує конструкції на полотні. Це
динамічні твори, які не зупиняють час, а тільки підсилюють його
швидкість — змушують глядача рухатись навколо форми і тим самим
відтворювати рух часу візуальних щоденників.
Та якими б різноманітними за сюжетом, матеріалом чи технікою не
були твори О. Звягінцевої, їх поєднує творчість-любов до рідних, а головним
героєм, що видимо чи невидимо присутній у всіх композиціях, що б вони не
зображували, є улюблена онука художниці — Зоя.Вишеславський Гліб
 IMG_9305 IMG_9303 IMG_9309 IMG_9306 IMG_9307 IMG_9308 IMG_9310 IMG_9311 IMG_9312 IMG_9313 IMG_9314